1.     Поняття, форми та види зайнятості населення.

2.     Державне регулювання зайнятості населення в Україні.

3.     Сутність, форми та види безробіття.

4.     Соціальне страхування на випадок безробіття.

1.Поняття, форми  та види зайнятості населення.

Зайнятість характеризується як соціально-економічне явище, яке відображає раціональне використання ресурсів праці, задоволення потреб економіки в робочій силі, забезпечення належного рівня життя зайнятого населення, задоволення потреб працівників у підвищенні професійного рівня, у всебічному розвитку особистості.

Зайнятість – трудова діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило,  приносить заробіток (трудовий доход).

Під зайнятістю як економічною категорією розуміють сукупність соціально-економічних відносин у суспільстві, які забезпечують можливості прикладання праці в різних сферах господарської діяльності, і виконують функції, пов'язані з відтворенням робочої сили на  всіх рівнях організації суспільної праці і виробництва.

Форми зайнятості:

·        ·        за способом участі працівника у суспільній праці:

-         -         зайнятість за наймом,

-         -         самозайнятість (підприємництво),

·        ·        за формами власності підприємства:

-         -         зайнятість на державних підприємствах,

-         -         зайнятість на колективних підприємствах,

-         -         зайнятість на приватних підприємствах,

·        ·        за офіційністю працевлаштування:

-         -         формальна зайнятість (законно зареєстрована в офіційній економіці),

-         -         неформальна зайнятість (незареєстрована в офіційній економіці),

·        ·        за формами організації:

-         -         стандартна зайнятість (стаціонарність робочого місця),

-         -         нестандартна зайнятість (неповна норма робочого часу),

·        ·        за мірою охоплення економічно активного населення:

-         -         повна зайнятість,

-         -         неповна зайнятість (нестача робочих місць, вимушена зайнятість неповний робочий день).

Види зайнятості:

·        ·        повна зайнятість – достатність робочих місць для всіх бажаючих працювати,

·        ·        продуктивна зайнятість – економічно доцільна, вигідна зайнятість – отримання прибутку від найманої праці,

·        ·        раціональна зайнятість – економічно та соціально доцільна зайнятість – суспільна корисність результатів праці, відповідність робіт і працівників,

·        ·        ефективна зайнятість – повна зайнятість, що відповідає вимогам раціональності.

Останнім часом все більшого розповсюдження набувають гнучкі і нестандартні форми зайнятості, гнучкі графіки робочого часу. Використовуються три форми гнучкості — гнучкість робочого часу, гнучкість зайнятості і гнучкість винагороди. До осіб, що використовують гнучку форму зайнятості відносять: надомників, працівників за викликом, тимчасових працівників, контрактників тощо.

До зайнятого населення, згідно з  Законом „Про зайнятість населення” в Україні відносять:

§        §        працівників, що працюють за наймом на всіх підприємствах незалежно від форм власності і господарювання;

§        §        громадян, які самостійно забезпечують себе роботою (підприємців, фермерів, осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, осіб творчої праці тощо);

§        §        обраних, призначених на оплачувані посади в органи державної влади, управління або в громадські організації;

§        §        громадян, які проходять службу у збройних силах, внутрішніх військах, органах національної безпеки і внутрішніх справ;

§        §        осіб, що проходять професійну підготовку з відривом від виробництва;

§        §        працюючих громадян держав, які тимчасово знаходяться в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

2. Державне регулювання зайнятості населення в Україні.

Ринок праці у сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню. Зайнятість тут повинна розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів в економіці, пріоритетних напрямів науково-технологічного розвитку, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя.

Метою державної політики зайнятості в Україні є створення умов для повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості та зменшення безробіття.  

Державна політика зайнятості населення в Україні базується на таких принципах:

§        §        забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки;

§        §        сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіття, створенню нових робочих місць;

§        §        координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами соціально-економічної політики;

§        §        забезпечення контролю профспілок, спілок підприємців, власників підприємств за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

§        §        міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення.

Політика зайнятості здійснюється на  макрорівні (загальнодержавний) і мікрорівні (регіональний і локальний), перший з яких є визначальним.

Відносини у сфері зайнятості регулюються Конституцією України, законом України „Про зайнятість населення”, законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Державні гарантії зайнятості населення в Україні:

§        §        добровільність праці і вибору виду діяльності;

§        §        захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення з роботи;

§        §        безкоштовне сприяння в підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до професійної підготовки, освіти, особистих і суспільних потреб;

§        §        виплата вихідної допомоги і збереження середнього заробітку на період працевлаштування працівникам, які втратили постійне місце роботи;

§        §        безкоштовне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка в навчальних закладах;

§        §        виплати безробітним допомоги по безробіттю у встановленому порядку.

Крім того, Законом України „Про зайнятість населення” передбачені додаткові гарантії щодо працевлаштування працездатним громадянам, які потребують соціального захисту, зокрема:

§        §        жінкам, які мають дітей віком до 6 років;

§        §        одиноким матерям з дітьми до 14 років;

§        §        молоді, яка закінчила навчання;

§        §        особам передпенсійного віку;

§        §        особам, звільненим після відбуття покарання.

Для їх працевлаштування місцеві органи, адміністрації бронюють на підприємствах всіх форм власності з чисельністю понад 20 осіб близько 5% робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості.

Важливим провідником державної політики на ринку праці є Державна служба зайнятості. Послуги, пов'язані із зайнятістю населення, надаються державною службою зайнятості безкоштовно. При цьому вона не вирішує питань про ціну робочої сили.

Головні завдання державної служби зайнятості в Україні:

§        §        аналіз і прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про стан ринку праці;

§        §        консультування громадян і власників підприємств, організацій, установ про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою;          

§        §        облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються в питаннях працевлаштування;

§        §        допомога громадянам у підборі підходящої роботи, а роботодавцям в підборі необхідних працівників;   

§        §        організація професійної підготовки і перепідготовки громадян, які лишилися без роботи;

§        §        надання послуг відносно працевлаштування і профорієнтації незайнятого населення;

§        §        реєстрація безробітних і надання їм в межах своєї компетенції допомоги, в тому числі і матеріальної;

§        §        участь у підготовці перспективних і поточних програм зайнятості і заходів щодо соціального захисту різних верств населення від безробіття.

Головні функції служби зайнятості:

·        ·        аналіз ринку праці та інформування про його стан;

·        ·        трудове посередництво і сприяння роботодавцям у забезпеченні підприємств робочою силою, а громадянам — в одержанні роботи;

·        ·        регулювання ринку праці, яке здійснюється як через трудове посередництво, так і через реалізацію програм профорієнтації, а також сприяння зайнятості;

·        ·        допомога безробітним, яка включає в себе як попередні функції, так і матеріальну підтримку на період безробіття;

·        ·        безпосередня участь у реалізації державної політики зайнятості тощо.

Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України,  центру зайнятості Автономної  Республіки  Крим, обласних,   Київського  та  Севастопольського  міських,  районних, міськрайонних,  міських і районних у  містах  центрів  зайнятості, центрів  організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади    професійної    підготовки    незайнятого     населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро  зайнятості,  центри  реабілітації  населення,  підприємства, установи і організації, підпорядковані службі зайнятості.

Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається реалізація активних та пасивних заходів регулювання зайнятості.

До активних заходів належать:

·        ·        створення додаткових і нових робочих місць шляхом рест­руктуризації економіки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого й середнього, створення умов для іноземного інвестуван­ня та для самозайнятості населення;

·        ·        профорієнтація, підготовка й перепідготовка персоналу;

·        ·        організація громадських робіт;

·        ·        посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили;

·        ·        розвиток служби зайнятості тощо.

До пасивних заходів належать: виплата допомоги у зв'язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних.

З метою реалізації державної політики зайнятості Кабінет Мініс­трів України розробляє, а Верховна Рада України затверджує дер­жавну програму зайнятості населення. Державна програма зайня­тості населення розробляється на підставі основних прогнозних па­раметрів соціально-економічного розвитку України, державних, галузевих та регіональних програм у частині їх впливу на сферу зай­нятості. У державній програмі зайнятості населення визначаються пріоритети у сфері зайнятості, механізми їх реалізації, джерела фінансового забезпечення її виконання, прогнозні загальнодержавні й територіальні показники зайнятості та безробіття. Реалізація дер­жавної програми зайнятості населення здійснюється шляхом вико­нання планів дій та заходів щодо сприяння зайнятості населення, які розробляються з урахуванням основних показників ринку праці Міністерством праці та соціальної політики за участю інших цент­ральних і місцевих органів виконавчої влади.

Територіальні та місцеві програми зайнятості населення є меха­нізмом реалізації державної програми зайнятості населення в регіонах і складовими програм їх соціально-економічного розвитку. У терито­ріальних та місцевих програмах зайнятості населення визначаються основні показники ринку праці та заходи, спрямовані на збалансуван­ня попиту і пропозиції робочої сили на територіальних ринках праці, соціального захисту безробітних, забезпечення додаткових гарантій зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на однакових умовах конкурувати на ринку праці.

3. Сутність, форми, види безробіття.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якою частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлено переважанням пропозиції робочої сили над її попитом на ринку праці.

За методикою МОП безробітні -  це особи у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які задовольняють одночасно трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2-х тижнів.

Згідно закону України “Про зайнятість населення” безробітні – громадяни працездатного віку, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити.

Не визнаються безробітними громадяни:

§        §        віком до 16 років, за винятком тих, які працювали  і  були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією,  перепрофілюванням  і  ліквідацією   підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);

§        §        які  вперше  шукають  роботу  і не  мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл,  у разі відмови їх від проходження  професійної  підготовки  або  від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує  професійної  підготовки; 

§        §        які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості; 

§        §        які мають право  на  пенсію  відповідно  до  законодавства України.

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором працюючою населення, а з іншого - великим суспільним злом. Всі економічно розвинуті країни прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але жодній з них ще не вдавалося ліквідувати його повністю.

Для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий доход),  підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника  і  надається  в тій же  місцевості,  де  він  проживає.  Заробітна  плата  повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в  галузі  відповідної області  за  минулий  місяць.

При пропонуванні підходящої роботи враховується стаж роботи громадянина  за  спеціальністю,  його  попередня  діяльність, вік, досвід,  становище  на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян,  які  вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності),  підходящою  вважається  робота,   яка   потребує попередньої   професійної   підготовки,   або   оплачувана  робота (включаючи  роботу  тимчасового  характеру),   яка   не   потребує професійної  підготовки,  а  для громадян,  які  бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, - робота за спеціальністю, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації,  а в разі неможливості її надання -  інша оплачувана  робота  за   спорідненою   професією  (спеціальністю). Для громадян,  які працювали не за професією  (спеціальністю) понад  шість  місяців,  підходящою  вважається  робота,  яку  вони виконували  за  останнім  місцем  роботи,  а  робота  за  основною професією  (спеціальністю) може бути   підходящою за умови попередньої перепідготовки чи підвищення   кваліфікації з урахуванням  потреб  ринку  праці  у цій професії (спеціальності).

У  разі  неможливості  надання   громадянинові  роботи  за професією  (спеціальністю) протягом шести місяців безробіття підходящою вважається   робота, яка потребує зміни професії (спеціальності) з урахуванням здібностей,  здоров'я громадянина і колишнього досвіду, доступних для нього видів навчання та потреб ринку праці у цій професії (спеціальності).

Розрізняють такі форми безробіття:

·        ·        за повнотою обліку безробітних:

-         -         офіційне безробіття (зареєстроване державною службою зайнятості),

-         -         реальне (виявлене в результаті обстежень економічної активності населення).

·        ·        за характером прояву:

-         -         відкрите безробіття,

-         -         приховане безробіття,

-         -         зайнятість на приватних підприємствах,

·        ·        за поширеністю:

-         -         загальне (охоплює всю країну),

-         -         галузеве (стосується певного виду діяльності),

-         -         регіональне (стосується окремого регіону),

·        ·        за соціально-професійним складом безробітних:

-         -         професійне безробіття (за певною професією),

-         -         етнічне безробіття (серед представників певної етнічної групи),

-         -         молодіжне безробіття (серед громадян віком від 15 до 28 років),

-         -         жіноче безробіття,

-         -         безробіття серед вразливих груп населення (інвалідів, громадян передпенсійного віку, багатодітних матерів).

Види безробіття

-         -         структурне безробіття (виникає внаслідок невідповідності структури попиту і пропозиції за професіями і видами робіт),

-         -         фрикційне безробіття (виникає внаслідок розриву в часі між звільненням з роботи одних працівників і заміщенням вакантних посад іншими працівниками),

-         -         циклічне безробіття (зумовлене кількісною нестачею робочих місць для всіх бажаючих працювати у зв’язку з кризовою фазою економічного циклу),

-         -         сезонне безробіття (викликане тимчасовим характером виконання робіт та функціонування підприємств),

-         -         приховане безробіття (виникає через спад виробництва та неадекватне йому скорочення зайнятості),

-         -         часткове безробіття (виникає в результаті зменшення попиту на продукцію підприємства).

Показники зайнятості та безробіття

Абсолютні:

1)    1)    чисельність економічно активного населення,

2)    2)    чисельність зайнятих,

3)    3)    чисельність безробітних.

Відносні:

1)     1)     рівень економічної активності населення – відношення чисельності економічно активного населення до загальної чисельності населення віком 15-70 років,

2)     2)     рівень зайнятості – відношення чисельності зайнятого населення до загальної чисельності населення віком 15-70 років,

3)     3)     рівень безробіття – відношення чисельності безробітного населення до чисельності економічно активного населення.

В таблиці 12.1 наведено статистичні дані, що характеризують стан зайнятості та безробіття в Україні за період 2000-2004 р.р.

Таблиця 12.1  

Населення України за економічною активністю (у віці 15-70 років), тис.осіб

Особливий науковий та практичний інтерес викликає проблема рівня безробіття. Останнім часом повну зайнятість визначають як зайнятість, за якої оплачувану роботу мають менше ніж 100% працездатного населення. Іншими словами, при повній зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі фрикційного і структурного безробіття.

Такий рівень безробіття називають нормальним, або природним. Природний рівень безробіття - це такий його рівень, при якому фактори, які підвищують і зменшують ціни і заробітну плату, знаходяться в рівновазі. Існує декілька тлумачень природного, нормального рівня безробіття. Одне з найбільш поширених розглядає його як рівень, при якому інфляція не зростає швидкими темпами. Отже, до природного безробіття відносять фрикційне і структурне. Перевищення безробіттям природного рівня визначається, на думку західних економістів, циклічними факторами. Меті визначення природного рівня безробіття слугує концепція потенційного валового національного продукту (ВНП), яка фактично узаконює достатньо  високу норму безробіття. Згідно з цією концепцією потенційний ВНП досягається при повному завантаженні основного капіталу, під яким розуміють завантаження виробничих потужностей обробної промисловості приблизно на 86%. В шістдесяті роки природною нормою безробіття, за якої міг бути досягнутий потенційний ВНП, вважали — 4,3%, в сімдесяті — 6,6%, в першій половині вісімдесятих — близько 7%. Спробу математичними розрахунками визначити рух рівня безробіття і зайнятості залежно від відхилення фактично виробленого ВНП від потенційного здійснив американський учений Артур Оукен. Він вивів закон, згідно з яким щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2% приросту реального ВНП зменшує чисельність безробітних на 1%.

З цього виходить, що визначення величини приросту ВНП необхідне для того, щоб не дати збільшуватися нормі безробіття. Від 2,5 до 3% щорічного приросту реального ВНП необхідно направляти на створення нових робочих місць, це сприятиме утриманню безробіття на тому ж рівні. Крім того, більш швидкий приріст ВНП скорочує безробіття, тоді як відносне падіння темпів росту збільшує кількість безробітних.

Динаміка безробіття в розвинутих країнах носить нерівномірний характер. Кожні 7—11 років відбувається масове оновлення основного капіталу, що супроводжується вивільненням морально застарілої робочої сили і формуванням попиту на робочу силу, відповідно до техніки нового покоління.

В економіці розвинутих країн безробіття в основному має структурний характер, а серед безробітних загострюється конкуренція за високооплачувану роботу.

У будь-якому суспільстві безробіття завжди пов'язане з певними соціальними і економічними витратами. Економічні втрати суспільства вимірюються вартістю невироблених товарів і послуг, скороченням податкових надходжень в державний бюджет, зростанням витрат на виплату допомоги по безробіттю, утриманням значного апарату державних органів з праці, зайнятості і соціального забезпечення.

4.  Соціальне страхування на випадок безробіття.

      Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Особа  набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору,  з  цього  дня  починається  сплата  страхових внесків.  Сплата  страхових  внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.

Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового  державного  соціального  страхування України на випадок  безробіття  з  дня  реєстрації. 

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

-         -         працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію;

-         -         іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України,  згода  на  обов'язковість  яких  надана  Верховною Радою України.

Для управління  страхуванням  на  випадок  безробіття, провадження  збору  та  акумуляції страхових внесків,  контролю за використанням коштів,  виплати забезпечення та надання  соціальних послуг, здійснення інших функцій створюється Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування   України   на   випадок   безробіття.

Розмір  страхових  внесків  щорічно  за  поданням Кабінету Міністрів   України   встановлюється   Верховною   Радою   України відповідно  для  роботодавців  та  застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.

Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один  раз  на  місяць  в  день  одержання  роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

Від сплати страхових внесків звільняються:

-         -         застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до  досягнення  нею  трирічного  віку  та  відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;

-         -         застраховані особи в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.

     Розміри  страхових  внесків установлюються на календарний рік:

-         -         для роботодавця - у відсотках  до  сум  фактичних  витрат  на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати,  інших  заохочувальних  і компенсаційних  виплат,  у  тому  числі  в  натуральній формі,  що визначаються  згідно  з  нормативно-правовими  актами,  прийнятими відповідно  до  Закону  України  "Про оплату праці", які  підлягають  обкладенню  податком  з  доходів  фізичних  осіб;

-         -         для найманих працівників - у відсотках до сум  оплати  праці, які  включають  основну і додаткову заробітну плату,  а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі),  які  підлягають  обкладенню  податком  з доходів фізичних осіб.

Згідно з законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено таке забезпечення незайнятих громадян:

-         -         допомога по безробіттю,  у тому числі одноразова  її  виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

-         -         допомога по частковому безробіттю;

-         -         матеріальна допомога   у   період   професійної   підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

-         -         допомога на поховання у разі смерті безробітного  або  особи, яка перебувала на його утриманні.

Видами соціальних послуг є:

-         -         професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

-         -         пошук підходящої  роботи  та  сприяння у працевлаштуванні,  у тому  числі  шляхом  надання  роботодавцю  дотації  на   створення додаткових  робочих  місць  для  працевлаштування  безробітних  та фінансування  організації  оплачуваних   громадських   робіт   для безробітних;

-         -         інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) - 720 календарних днів.

Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані  у  зв'язку  з  відсутністю  на  ринку  праці підходящої   роботи.   Ця   допомога   виплачується  особам,  яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

Застрахованим особам, які до визнання їх безробітними працювали не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, розмір  допомоги  по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної  плати  (доходу),  визначеної відповідно до  порядку  обчислення  середньої  заробітної  плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим  державним соціальним   страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:

§        §        до 2 років - 50 відсотків;

§        §        від 2 до 6 років - 55 відсотків;

§        §        від 6 до 10 років - 60 відсотків;

§        §        понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується  залежно  від  тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

§        §        перші 90 календарних днів - 100 відсотків;

§        §        протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;

§        §        у подальшому - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю особам, які до визнання їх безробітними працювали менше 26 календарних тижнів, визначається  у  розмірі  прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога   по   безробіттю   особам,   які  звільнилися  з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних  причин, призначається з урахуванням періоду їх роботи до набуття статусу безробітного (не менше чи менше 26 тижнів відповідно), а її виплата починається з 91-го календарного дня.

Допомога по  безробіттю  не  може бути  вищою  за  середню  заробітну  плату,  що склалася в галузях національної економіки відповідної області за  минулий  місяць,  і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.

Одноразова  виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним  підприємницької  діяльності  здійснюється  у  розмірі допомоги по безробіттю у розрахунку на рік.

Допомога по частковому безробіттю надається  застрахованим особам  у  разі  втрати  ни